Побачивши як місто почало потопати внаслідок різкого потепління, ми мали певні сумніви, чи варто їхати туди, де на нас може чекати ще більша снігова «каша», але цей ризик був оправданий. Поринувши в снігове королівство ми відчули себе неначе в казці, де всі проблеми і сумніви відходять десь в небуття а на першому плані з'являються люди, які просто вміють радіти і ділитися цією радістю з іншими. Тому цей час проведений на лоні природи й серед усміхнених людей допоміг зрозуміти, що присутність Бога можна відчути не лише перебуваючи на молитві в поважному храмі, але й під відкритим небом, де Він промовляє навіть через посмішки того, хто поруч.

о. Андрій Безкоровайний